Скрябін - Українці

Прийшла війна на нашу землю, люди,
В яку рік тому ще не вірив ніхто.
Пускає в землю кров, стискає груди -
Одним - війна, а іншим - АТО.
І продають чуже життя спокійно -
Чин невисокий як дешевий товар.
І дерибанять нашу бідну країну
І нас із нею, як курей на базар.

Приспів:
Але українці - як мурашки,
По крупинці будують спільний дім.
Маленькі, сірі - але нас дуже багато,
Ніхто не вижене нас з рідної землі.

Біда зібрала нас докупи, як ніколи,
Навчила відрізняти рідне і чуже,
Ми знов себе заповажали, слава Богу -
Так має бути: свій до свого по своє.
Ми сильні, мудрі, талановиті люди,
І своїм інтелектом кормимо весь світ.
Не бійся модним і просунутим бути -
Чим більше мудрих, менше шансів в ворогів.

Приспів.

Але українці - як мурашки,
Ми можем більше, ніж думаєм самі.
Не помагайте нам, але й не заважайте -
Ми краще знаємо, як жити у сім'ї.

Не кожен може добре воювати,
І часом краще буде, ніж бронежилет,
Від зомбоящика країну захищати
Розумне слово через Інтернет.
Ми робим свої планшети і ноутбуки -
Не гірше, ніж ми робим хліб і ковбасу.
І цілий світ про це давно би мав почути -
Так зробим так, щоби нарешті він почув!

Що всі українці - як мурашки,
По крупинці будують спільний дім.
Маленькі, сірі - але нас дуже багато,
Ніхто не вижене нас з рідної землі.
Але українці - як мурашки,
Ми можем більше, ніж думаєм самі.
Не помагайте нам, але й не заважайте -
Ми краще знаємо, як жити у сім'ї.